Полный текст Pdf 
УДК 617.723-006.81.04-085:615-002.9
https://doi.org/10.31288/oftalmolzh201415260
Иммунокорригирующее действие препарата амиксин у больных увеальной меланомой в процессе комбинированного органосохраняющего лечения
Л.Н. Величко, канд.мед.наук
ГУ «Институт глазных болезней и тканевой терапии им.В. П. Филатова НАМН Украины», Одесса
Вступ. Незадоволення результатами традиційних методів лікування хворих на увеальну меланому обумовило пошук нового комплексного підходу до проведення органозберігаючої терапії. Останніми роками показано, що реалізація органозберігаючого лікування залежить від активації імунологічних систем організму хворого.
Мета дослідження. Вивчити можливість застосування аміксина в комплексному лікуванні хворих на увеальну меланому.
Матеріал і методи. Дослідження проведено у 83 хворих на увеальну меланому. Хворі були розділені на дві групи: I група — 43 хворих увеальною меланомою, фотокоагуляція та ?-терапія яким проводилася на фоні індуктора інтерферона — аміксина, IIгрупа — 40хворих без застосування імунологічної корекції. Проводилося також вивчення рівня експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів СБ7+, СБ38+, СБ45+, СБ54+, СБ95+, СБ150+ гістоімуноцитохімічним методом до початку лікування, через 3 та 9 місяців після лікування.
Результати. У хворих на увеальну меланому, комбінована терапія яким проводилася на фоні аміксина, вистояння пухлини було вірогідно вище ніж у пацієнтів, які не приймали аміксин, і складало 7,4 (ББ 3,1) мм проти 5,8 (ББ 2,9) мм, р=0,001.
Об'єм пухлини також був вірогідно вище у хворих, які приймали аміксин, і складав 66,8 (ББ 32,7) мм3, а в групі пацієнтів, що не приймали аміксин, 52,8 (ББ 31,2) мм3, р=0,05.
Не дивлячись на те, що розмір пухлини в групі пацієнтів, які приймали аміксин, був вище, невдачі органозберігаючого лікування складали 7,4 % проти 23,8 % в групі пацієнтів, які не приймали імунокоригуючу терапію. Через 3 місяці після прийому аміксина відмічено вірогідне зростання рівня експресії СБ95+і СБ7+. Через 9місяців у хворих, які приймали аміксин, спостерігалося вірогідне зростання порівняно з початковим рівнем експресії СБ95+, СБ25+, СБ38+, СБ54+ (тільки абсолютні показники), СБ150+, СБ45+, СБ7+.
У хворих на увеальну меланому, комбінована терапія яким проводилася без застосування аміксину, через 3 місяці рівень молекулярних маркерів активації лімфоцитів вірогідно не зростав. Через 9 місяців порівняно з початковим рівнем відмічено вірогідне зростання експресії відносного рівня СБ95+, абсолютного вмісту СБ150+, абсолютного і відносного рівня СБ45+, та СБ7+.
Висновок. Встановлено, що включення аміксину в комплексну терапію хворих на увеальну меланому дозволяє зруйнувати пухлини великих розмірів, а також сприяє зниженню частоти енуклеації. Позитивний ефект застосування аміксину у хворих на увеальну меланому пов'язан з вірогідним збільшенням рівня експресії СБ54+ і СБ95+ молекул, що забезпечує позитивний результат органозберігаючого лікування.
Литература
1.Аленов М. Н. Влияние амиксина на интерфероновый статус у больных ХВГС / М. Н. Аленов, М. X. Турьянов, Г В. Сапронов и др. // 7-й Рос. конгр. «Человек и лекарство». — М., 2000. — С. 389.
2.Амиксин — возможность и перспективы применения в клинической практике [Информационно-аналитический сборник]. — Одесса, 2001. — 36 с.
3.Андронати С. А. Пероральный индуктор эндогенного интерферона «Амиксин» и его аналоги / С. А. Андронати, Л. А. Литвинова, Н. Я. Головенко // Журнал АМН Украши. — 1999. — Т. 5. — № 1. — С. 53- 66.
4.Богатский А. В. Влияние тилорона на некоторые иммунологические показатели морских свинок с железистой гиперплазией эндометрия индуцированной синэстролом / А. В. Богатский, В. Н. Запорожан, С. А. Андронати // Эксперимент. онкология. — 1985. — № 1. — С. 61-64.
5.Величко Л. М. Імунокорекція ?2?-інтерфероном — важливий компонент лікування хворих з увеальною меланомою / Л. М. Величко, В. В. Віт, А. П. Малецький, О. І. Драгомірецька // Онкологія. — 2000. — Т. 2. — № 2. — С. 64- 67.
6.Величко Л. М. Імунокорекція ?2?--интерфероном — елемент оптимізації лікування хворих на увеальну меланому: Автореф. дис.... канд. мед. наук: спец. 14.01.07 «Онкологія» / Л. М. Величко. — Київ. — 2000. — 19 с.
7.Величко Л. Н. Иммунологические эффекты интерферона / Л. Н. Величко // Офтальмол. журн. — 1997. — № 6. — С. 449-452.
8.Величко Л. Н. Прогнозирование эффективности органосохранного лечения больных увеальной меланомой при помощи молекулярных маркеров активации лимфоцитов / Л. Н. Величко, А. П. Малецкий, В. В. Вит,
A.В. Богданова // Загальна патолопя i патолопчна фізіологія. — 2013. — № 4. — С.14-18.
9.Величко Л. Н. Уровень экспрессии молекулярных маркеров активации лимфоцитов периферической крови у больных увеальной меланомой с различной эффективностью органосохраняющего лечения / Л. Н. Величко // Офтальмол. журн. — 2013. — № 5. — С. 9-13.
10.Величко Л. Н. Цитокинотерапия больных с увеальной меланомой. Иммунологические аспекты / Л. Н. Величко, А. П. Малецкий // Лаферон у лпсуванш онколопчних та шфекцшних заворювань. — Piвне: Волинсыа лгтаври, 1996. — С. 47- 48.
11.Вит В. В. Опухолевая патология органа зрения / B.В. Вит. — Одесса: Астропринт, 2009. — Т. 1. — 610 с.
12.Вит В. В. Патологическая анатомия и лечебный патоморфоз пигментных новообразований увеального тракта глаза человека: Автореф. дис... д-ра мед. наук: спец. 14.03.02 «Патологическая анатомия» / B.В. Вит. — Одесса. — 1987. — 30 с.
13.Воронцова А. Л. Интерферон как важный элемент оптимизации лечения онкологических больных / А. Л. Воронцова, Ю. И. Кудрявец // Онкология. — 2000. — Т. 2. — № 1-2. — С. 16-20.
14.Воронцова А. Л. Роль интерферона в противоопухолевой резистентности / А. Л. Воронцова // Экспериментальная онкология. — 1989. — Т. 11. — № 6. — C.49-54.
15.Глузман Д. Ф. Диагностическая иммуноцитохимия опухолей / Д. Ф. Глузман, Л. М. Скляренко, В. А. Надгорная, И. А. Крячок. — Киев: Морион, 2003. — С. 6-15.
16.Григорян С. С. Интерферониндуцирующая активность амиксина и его влияние на интерфероновый статус / С. С. Григорян, А. М. Иванова, Ш. X. Ходжаев, Ф. И. Ершов // Вопросы вирусологии. — 1990. — Т. 35. — № 1. — С. 61-64.
17.Ершов Ф. И. Амиксин — корректор систем иммунитета и интерферона / Ф. И. Ершов // 5-й Рос. конгр. «Человек и лекарство». — М., 1998. — С. 503.
18.Кудрявець Ю. Й. Інтерферон-альфа посилює розвиток апоптозу, індукованого різними чинниками в пухлинних клітинах in vitro / Ю. И. Кудрявець // Experimental Oncology. — 2003. — V. 23. — P. 267- 273.
19.Малашенкова И. К. Влияние однократного приема амиксина на интерфероновый статус / И. К. Малашенкова // 5-й Рос. конгр. «Человек и лекарство». — М., 1998. — С. 505.
20.Borden E. C. Interferons: biological response modification and pharmacology / E. C. Borden, B. S. Edwards, M. J. Hawkins, J. A. Merritt // Biological Responses in Cancer. — 1982. — Р. 169-218.
21.Castelli J. C. A study of the interferon fntiviral mechanism: apoptosis activation by the 2-5A system / J. C. Castelli, B. A. Hassel, K. A. Wood et al. // J. Exp. Med. — 1997. — V. 186. — № 6. — 967- 972.
22.Dao T. Natural human interferon-alpha augments apop-tosis in activated T-cell line / T. Dao, T. Ariyasu, V. Hol-an, J. Minowada // Cell Immunol. — 1994. — V. 155. —P. 304-311.
23.Hitoshi H. The interferon- ?2?- gene in Japanese patients with chronic viral hepatitis who developed antibodies after treatment with recombinant interferon- ?2?- / H. Hitoshi, M. Imai, M. Yamanaka // J. Gastroenterology Hepatology. — 1992. — V. 7. — P. 411-416.
24.Holmgren L. Dormancy of micrometastasis: balanced proliferation and apoptosis in the presence of angiogenesis suppression / L. Holmgren, M. S. O'Reilly, J. Folkman // Nat. Med. — 1995. — № 1. — Р. 149- 153.
25.Rabinovitch M. Anti-interferon globulin inhibits macrophage phagocytic enhancement in vivo by tilorone or Newcastle disease virus / M. Rabinovitch, R. E. Manejias // Cell. Immunol. — 1978. — V. 39. — № 2. — P. 402- 406.
26.Schellekens H. Antibodies as antagonist to treatment recombinant DNA-derived cytokines — measurement and biological significance // Special Supplement Report from the 1996 Annual Meeting of the ISICR.
27.Vallbracht A. Interferon neutralizing antibodies in a patient treated with human fibroblast interferon / A. Vallbracht, T. Treuner, B. Flehmig et al. // Nature. — 1981. — V. 287. — P. 496- 498.
