Офтальмол. журн. — 2022. — № 4. — С. 58-61.
УДК 617.7-009, 617.761-009.24, 616.833.13
http://doi.org/10.31288/oftalmolzh202245861
Клінічні випадки окорухових проявів нейродегенеративних захворювань
Н. М. Мойсеєнко, д-р мед. наук
Івано-Франківський національний медичний університет; Івано-Франківськ (Україна)
ЯК ЦИТУВАТИ: Мойсеєнко Н. М. Клінічні випадки окорухових проявів нейродегенеративних захворювань / Н. М. Мойсеєнко // Офтальмол. журн. — 2022. — № 4. — С. 58-61. http://doi.org/10.31288/oftalmolzh202245861
Вступ. Окорухові прояви (ністагм та диплопія), хоч не приводять до сліпоти, однак втрата когнітивних властивостей на їх фоні, таких як здатність розпізнання і читання, веде до непоправних соціальних наслідків. Тому, удосконалення методів діагностики окорухових розладів допоможе виявити нейродегенеративні захворювання на більш ранньому етапі, а їх корекція дозволить запобігти небажаним наслідкам.
Мета: проаналізувати характер окорухових проявів нейродегенеративних захворювань.
Матеріал і методи. Представлено два клінічних випадки: 1. Частковий синдром Паріно і 2. Вірусний енцефаломієліт.
Результати. В першому клінічному випадку виявлені окорухові порушення у вигляді неконгруентного двоїння, ністагму на близьку відстань, дисоціації між реакціями зіниць на світло і близьку відстань, які дозволили запідозрити ураження моста мозку, що характерно для синдрому Паріно, і було підтверджено на МРТ виявленими множинними дрібними дегенераціями в ділянці моста мозку (відповідно до локалізації, на яку вказує синдром Паріно – в дорсо-медіальній частині). В другому випадку встановлено вірусний енцефаломієліт з вираженим вертикально-ротаційним ністагмом обох очей з більшою амплітудою в положеннях відведення, що вказує на ушкодження стовбуру мозку.
Висновки. Окорухові порушення за своєю формою і характером є хорошим індикатором топіки пошкодження глибоких структур головного мозку, таких як стовбур і міст. Більш ретельне дослідження допоможе діагностувати нейродегенеративні пошкодження в ранніх стадіях, а отже своєчасно застосувати лікування і запобігти небажаним соціальним наслідкам.
Ключові слова: окорухові прояви, ністагм, нейродегенеративні захворювання, диплопія
Литература
1.Erkkinen, M. G., Kim, M.-O., and Geschwind, M. D. Clinical neurology and epidemiology of the major neurodegenerative diseases // Cold Spring Harb. Perspect. Biol. – 2018. – Vol.10. – a033118.
2.Guidoboni G., Sacco R., Szopos M., Sala L. et al. Neurodegenerative Disorders of the Eye and of the Brain: A Perspective on Their Fluid-Dynamical Connections and the Potential of Mechanism-Driven Modeling // Front. Neurosci. – 2020. – Vol.14. –566428.
3.Anderson T., Mac Askill M. Eye movements in patients with neurodegenerative disorders // Nat Rev Neurol. – 2013. – Vol. 9. – P. 74-85.
4.Terao Y., Fukuda H., Ugawa Y., Hikosaka O. New perspectives on the pathophysiology of Parkinson’s disease as assessed by saccade performance: A clinical review // Clin. Neurophysiol. – 2013. – Vol.124. – P.1491–1506.
5.Terao Y., Fukuda H., Yugeta A. Ugawa Y., Hikosaka O. Initiation and inhibitory control of saccades with the progression of Parkinson’s disease: Changes in three major drives converging on the superior colliculus // Neuropsychologia. – 2011. – Vol. 49. – P.1794–1806.
6.Antoniades C. A., Demeyere N., Kennard C., Humphreys G. W. et al. Antisaccades and executive dysfunction in early drug-naive Parkinson’s disease: the discovery study // Mov. Disord. – 2015. – Vol. 30. – P. 843–847.
7.Coe B.C., Munoz D.P. Mechanisms of saccadesuppressionrevealed in theanti-saccadetask // PhilosTrans R Soc Lond B Biol Sci. – 2017. – Vol.19. 372(1718). – 20160192.
8.Kunimatsu J., Tanaka M. Roles of theprimatemotorthalamus in thegeneration of antisaccades // The Journal of Neuroscience. – 2010. – Vol. 30(14). – P. 5108-5117.
9.Nij Bijvank J.A.et al. Diagnosing and quantifying a common deficit in multiple sclerosis: internuclear ophthalmoplegia // Neurology. – 2019. – Vol. 92 (20). – e2299–e2308.
10.Nij Bijvank JA. et al. Impaired saccadic eye movements in multiple sclerosis are related to altered functional connectivity of the oculomotor brain network. // Neuroimage Clin. – 2021. – Vol.32. – 102848.
11.Goldenberg-Cohen N. et al. Long-term ophthalmological follow-up of children with Parinaud syndrome / Ophthalmic Surgery, Lasers and Imaging Retina. – 2010. – Vol.1; 41(4). – P.467-71.
12.Feroze K.B., Patel B.C. Parinaud Syndrome. Treasure Island (FL) – StatPearls Publishing; 2019.
Відомості про авторів та розкриття інформації
Конфлікт інтересів: Автори засвідчують про відсутність конфлікту інтересів, які б могли вплинути на їх думку стосовно предмету чи матеріалів даного рукопису.
Джерела підтримки: відсутні.
Надійшла 07.02.2022